Василь Слапчук: "Я поезії вчився... не як бальних танців, а як вчаться єдиноборств"

Слапчук Василь Дмитрович народився 23 грудня 1961 року в селі Новий Зборишів Горохівського (нині – Луцького) району Волинської області. Середню освіту здобував у Лобачівській середній школі, далі навчався у технічному училищі №1 міста Луцька, працював шліфувальником на автозаводі «Комунар» у Запоріжжі.

У 1980 році Василь Слапчук був призваний до лав Радянської армії. Пройшов курс молодого бійця у місті Намангані (Узбекистан), потім – Афганістан. З грудня 1980-го по червень 1981 року – мотострілкова бригада у місті Джелалабад. Служив у третьому батальйоні 66 ОМСБ, який кидали на виручку передусім тим, кого «притискали» моджахеди. 18 червня 1981 року під час штурму укріпленої бази моджахедів в ущелині Тора-Бора (у 2001 році талібів та ісламістів»Аль-Каїди» звідти «викурюватимуть» уже американські військові), був тяжко поранений. Куля пошкодила хребет, Василь втратив змогу ходити.

Нагороджений орденом Червоної Зірки, а вже за часів незалежної України – орденами «За мужність» ІІІ ступеня (1998) – за активну громадську діяльність, участь у вирішенні питань соціального захисту учасників бойових дій, інвалідів війни та сімей загиблих в Афганістані нагрудним знаком «Ветеран війни» (1994), медалями «За громадянську мужність» (Українська спілка ветеранів Афганістану, 2003), «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України, 2009), «За сприяння Збройним Силам України» (Міністерство оборони України, 2011), «25 років виведення військ з Афганістану» (2014). Має також державні нагороди Афганістану й Білорусі.

Упродовж 1988–1993 років Василь Слапчук продовжував навчання, здобуваючи вищу освіту на філологічному факультеті Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки. Перші кроки на науково-дослідницькому поприщі зробив під орудою професора Олександра Рисака, досліджуючи художні особливості роману Уласа Самчука «Марія».

Ранні вірші публікувалися в обласній молодіжній газеті «Молодий ленінець» у 1984 році, журналі «Перець» та у журналі «Жовтень» у 1989 році. У 1991 році вийшла у світ його перша поетична збірка «Як довго ця війна тривала». Відтак крок за кроком, книга за книгою наближали письменника до найвищого визнання його таланту в рідній державі. На Волині відзначений преміями «Надія» (1993), імені Агатангела Кримського (1997). Всеукраїнського резонансу творчість ВасиляСлапчука набула 1998 року з виходом книг поезії «Мовчання адресоване мені» та «Укол годинниковою стрілкою» (з передмовою Миколи Жулинського).

Далі прийшло визнання у формі багатьох державних, недержавних та міжнародних премій. Ось лише деякі з них: 1999 рік – Всеукраїнська мистецька імені Василя Стуса, 2000 рік – премія фундації Воляників-Швабінських при Українському вільному університеті у Нью-Йорку (США) за поетичну книгу «Укол годинниковою стрілкою». Його книжки відзначені також літературними преміями імені Павла Тичини (2001), «Тріумф» (2001), імені Івана Огієнка (2002), Богдана-Нестора Лепкого (2002), Бориса Нечерди (2003) – за «самобутні художні відкриття та утвердження нових напрямків в українській поезії», Олекси Гірника (2006) – за «значні успіхи в національно-патріотичному вихованні дітей та молоді, прищепленні їм патріотичного ставлення до української мови», Івана Кошелівця (2008).

У нинішньому десятилітті нагороджений медаллю «Почесна відзнака» (Національна спілка письменників України, 2011), Почесною відзнакою «Заслужений діяч польської культури» (Міністерство культури і національної спадщини Польщі, 2013), медаллю «Олександра Довженка» (Міжнародна літературно-мистецька академія України, 2017), Премією імені Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні» (2017), Міжнародною літературною премією імені Миколи Гоголя «Тріумф», Міжнародною літературно-мистецькою академії України (2020) – за книгу «Роман & Роман».

Із міжнародних премій варто згадати: імені Юзефа Лободовського (Польща, 2015) – за романи «Жінка зі снігу» та «Книга забуття», Міжнародна гуманітарна премія «Золотий асик» (Казахстан, 2016), літературна премія імені Ернеста Гемінґвея (Канада, 2016), Літературна премія імені Веніаміна Блаженного (Білорусь, 2017), Міжнародна літературна премія імені Джека Лондона (США, Сан-Франциско, 2019), Міжнародна літературна премія імені Антуана де Сент-Екзюпері (Франція-Німеччина, 2019).

Василь Слапчук голова ГО «Волинське асоційоване товариство «Афганський синдром» (2009–2014), голова ГО «Чумацький віз» (від 2014 року), заслужений діяч мистецтв України (2001), Почесний громадянин Луцька (2010) та Волині (2011).

Звання лауреата, Національної премії України імені Тараса Шевченка, удостоєний 2003 року за книги  «Навпроти течії трави» і «Сучок на костурі подорожнього». Серед державних нагород також є й суспільно значимі: грамота Верховної Ради України (2010), орден «За заслуги» III ступеня (2010) – за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави, орден «За заслуги» II ступеня (2014) – за вагомий особистий внесок у соціально-економічний, культурно-освітній розвиток Волинської області, значні трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 75-річчя від дня утворення області.

На сьогодні творчість Василя Слапчука високо оцінена такими відомими українськими літературознавцями, як Володимир Базилевський, Євген Баран, Микола Жулинський, Микола Кодак, Михайло Слабошпицький, Петро Сорока, Дмитро Стус, Юрій Шерех-Шевельов та інші. У доробку митця сімнадцять поетичних збірок, десяток прозових, а ще книги критики, твори для дітей, переклади. У 2011 році захистив кандидатську дисертацію з філології, яка як монографія «Національний образ світу у творчості поетів-шістдесятників (М. Вінграновський і А. Вознесенський)» вийшла у Луцьку в 2016 році. Твори Василя Слапчука перекладалися іноземними мовами та видавалися, окрім України, у Польщі й Білорусі.

Лис Я. 23 грудня 60 років від дня народження В. Д. Слапчука (1961) – українського письменника, лауреата Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, заслуженого діяча мистецтв України / Я. Лис // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2021 рік / Волин. обл. рада, Упр. культури, з питань релігій та національностей Волин. ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк, 2020. – С. 253–256.

Література:

Слапчук В. Бджолиний бог і бджоленятко / В. Слапчук. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2009. – 307 с.

Слапчук В. Д. Бронепотяг сучасного літпроцесу : рец., відгуки, нотат. / В. Д. Слапчук. – Луцьк : Вежа-Друк, 2016. – 139 с.

Слапчук В. В очікуванні на інквізитора : рецензії, відгуки, нотатки // В. Слапчук. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2003. – 128 с.

Слапчук В. Д. Вибране : поезії / В. Д. Слапчук ; ред.-упоряд. П. Коробчук, передм. Є. Баран. – Луцьк : Твердиня, 2011. – 584 с.

Слапчук В. Д. Вулик Батьківщини. Книга скорботи і відчаю : проза у віршах / В. Д. Слапчук. – Луцьк : Вежа-Друк, 2019. – 84 с.

Слапчук В. Гарний настрій : оповідання / В. Слапчук. – Київ : Веселка, 1991. – 12 с.

Слапчук В. Дванадцять ню : інтим. лірика / В. Слапчук. – Луцьк: Твердиня, 2005. – 180 с.

Слапчук В. Дикі квіти : роман / В. Слапчук. – Київ : Факт, 2004. – 296 с.

Слапчук В. Зелений ведмедик : оповідання для дітей / В. Слапчук. – Львів : Каменяр, 1993. – 32 с.

Слапчук В. Жінка зі снігу : повість / В. Слапчук. – Київ : Факт, 2008. – 276 с.

Слапчук В. Золоті куполи : поезії / В. Слапчук. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2008. – 276 с.

Слапчук В. Йшов їжак бережком : вірші / В. Слапчук. – Дубно : Незабудка, 1992. – 12 с.

Слапчук В. Клітка для неба: повість / В. Слапчук. – Київ : Факт, 2006. – 280 с.

Слапчук В. Д. Книга забуття : роман-автокоментар / В. Д. Слапчук. – Київ : Ярославів Вал, 2013. – 366 с.

Слапчук В. Колокол с красной звездой = Дзвін із червоною зіркою : стихи из афган. тетради / в пер. на рус. В. Быча / В. Слапчук. – Луцьк : Твердиня, 2009. – 196 с.

Слапчук В. Д. Кохання, Дао і марципани : проза / В. Д. Слапчук. – Київ : Укр. пріоритет, 2018. – 224 с.

Слапчук В. Крапка зсередини: перемови, поезії, простотаки / В. Слапчук. – Львів : Престиж–Інформ, 2000. – 120 с.

Слапчук В. Миколаєва ніч : поезія: для дошк. та молодш. шк. віку // В. Слапчук. – Луцьк : Твердиня, 2004. – 8 с.

Слапчук В. Між шляхом воїна і дао : есеї, інтерв’ю / В. Слапчук. – Луцьк : Терен, 2010. – 320 с.

Слапчук В. Д. Між шляхом воїна і Дао : есеї, інтерв'ю / В. Д. Слапчук. – Луцьк : Терен, 2011. – 308 с

Слапчук В. Мовчання адресоване мені : трикнижжя : поезії / В. Слапчук. – Дрогобич : Відродження, 1996. – 320 с.

Слапчук В. Навпроти течії трави : поезії, проза / В. Слапчук. – Луцьк : Надстир’я, 2001. – 208 с.

Слапчук В. Д. Національний образ світу у творчості поетів-шістдесятників (М. Вінграновський і А. Вознесенський) : монографія / В. Д. Слапчук. – Луцьк : Вежа-Друк, 2016. – 283 с.

Слапчук В. Німа зозуля : вірші / В. Слапчук. – Дрогобич : Відродження, 1994. – 111 с.

Слапчук В. Новенький ровер старенького пенсне (Книга життя і смерті) : поезія / В. Слапчук. – Луцьк : Твердиня, 2007. – 88 с.

Слапчук В. Окраєць хліба : темат. вірші для дітей / В. Слапчук. – Луцьк : Твердиня, 2005. – 18 с.

Слапчук В. Осінь за щокою : роман / В. Слапчук. – Київ : Факт, 2006. – 280 с.

Слапчук В. Політ механічної зозулі над власним гніздом : рецензії, відгуки, нотатки / В. Слапчук. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2001. – 100 с.

Слапчук В. Д. Поміж світів і сяяння світил : роман / В. Д. Слапчук. – Київ : Український пріоритет, 2016. – 278 с.

Слапчук В. Д. Потоптана трава небес : оповідання / В. Д. Слапчук. – Київ : Український пріоритет, 2021. – 221 с.

Слапчук В. Птах з обпаленим крилом : трикнижжя / В. Слапчук. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2002. – 304 с.

Слапчук В. Риба під парасолем : повість / В. Слапчук. – Київ : Ярославів Вал, 2005. – 222 с.

Слапчук В. Д. РОМАН & РОМАН : роман-цитатник / В. Д. Слапчук. – Київ : Рідна мова, 2019. – 591 с. – (Великий роман).

Слапчук В. Сліпий дощ : роман / В. Слапчук. – К. : Факт, 2003. – 336 с.

Слапчук В. Солом’яна стріха Вітчизни : поезії / В. Слапчук. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2003. – 176 с.

Слапчук В. Сучок на костурі подорожнього: поезії / В. Слапчук. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2002. – 192 с.

Слапчук В. Д. Та сама курява дороги : роман / В. Д. Слапчук. – Київ : Укр. пріоритет, 2015. – 398 с.

Слапчук В. Так!.. : поезія, публіцистика: присвячую моєму Президенту Вікторові Ющенку та всім героям Помаранчевої революції / В. Слапчук. – Луцьк : Твердиня, 2005. – 33 с.: іл.

Слапчук В. Трикнижжя Явіна: максими і простотаки : поезії / В. Слапчук. – Луцьк : Надстир’я, 1996. – 112 с.

Слапчук В. Укол годинниковою стрілкою : вірші укр. мовою / В. Слапчук. – Луцьк : ІНІЦІАЛ, 1998. – 176 с.

Слапчук В. Д. Чумацький шлях і його обочини : есеї, інтерв'ю / В. Д. Слапчук. – Житомир : Євенок О. О., 2016. – 244 с.

Слапчук В. Як довго ця війна тривала : поезії / В. Слапчук. – Луцьк : Ред.-вид. відділ Волин. облуправління по пресі, 1991. – 128 с.

 

***

Думы і песні Валыні : творы паэтау і празаікау Валыні у перакладах на беларускую мову / уклад.: А. Каско, М. Сянкевіч. – Луцьк : Терен, 2012. – 232 с.

Твори В. Д. Слапчука в перекладах – с. 40–42.

 

 

 

Іван Чернецький: «Горить у серці полум’я любові, запалене у праведному слові»

Відомий волинський поет і прозаїк Іван Чернецький – один з небагатьох, обраних Богом, чиє життя і слово, незважаючи на суворі випробування, знаходилися у нерозривній гармонії.

Народився Іван Іванович Чернецький 23 грудня 1935 р. у Холмському краї. В сім'ї було двоє дітей. Іванко був молодшим. З дитинства він дуже любив читати. У 1942–1943 рр. родина Чернецьких зазнала гонінь від німецької окупаційної влади: з рідного села Злоєць сім'ю виселили в село Молодятичі Грубешівського повіту. Тут, у 1942 р. Іван пішов до першого класу місцевої школи, але  навчання тривало два тижні – вчителя арештували.

У лютому 1943 р. Іван залишився напівсиротою – нацисти вбили батька. Тоді ж родина Чернецьких силоміць була вирвана із рідної Холмської землі. Життєвою пристанню вигнанців став Херсонський степ. Мати Івана гарно шила, тому взяла із собою єдину річ – швейну машинку, яка була для сім'ї єдиним засобом заробітку. Там, у селі Біляївка, хлопець відновив навчання і знову пішов до першого, потім до другого класу, хоча йому вже виповнилось десять років.

1946 р. на Східній Україні став нишпорити голод, і родина переїхала на Волинь. Спочатку мешкали у с. Воротнів Теремнівського району. Тут юний Іван закінчив 3–6 класи Воротнівської семирічки. Згодом сім'я переїздить до с. Рованці, що поблизу Луцька. Іван Чернецький закінчує Гнідавську семирічку та продовжує навчання у Луцькій чоловічій середній  школі № 1. Під час навчання у 8 класі, вперше побачив «живих письменників»: Юрія Збанацького, Івана Негоду, Валентина Бичка. Після цієї зустрічі деякі учні почали й собі «мережити» віршами. Одним дітям це швидко набридло, інші закинули цю справу, але відтоді, коли Іван Чернецький написав свої перші вірші, муза вже ніколи не покидала поета.

У 1950-х рр. Іван Чернецький – студент історико-філологічного факультету Луцького педінституту імені Лесі Українки. Веселий, компанійський хлопець був душею студенства, грав на духових інструментах в оркестрі. Поступово, але впевнено засвідчує юний Іван про себе в літературному середовищі Волині. Перші вірші Івана Чернецького були надруковані у 1957 р. на сторінках газет, у літературному альманасі «Волинь» та колективній збірці «Яблуневий цвіт». Схвально про його слово відгукуються Василь Стус, Євген Сверстюк, Ігор Калинець й Іван Гнатюк, які згодом стали Шевченківськими лауреатами. По закінченні інституту поїхав за направленням у Старокозацький район на Одещині – працював вчителем історії та географії у селах Чистоводному та Підгірному. Згодом повернувся на Волинь і вчителював у селі Печихвости Горохівського району, викладав історію.

1964 р. Іван Чернецький залишає педагогічну практику, разом із дружиною повертається до маминої домівки в Рованцях і влаштовується науковим працівником Волинського краєзнавчого музею. Тут уже працював його колега по літературному цеху – Йосип Струцюк. Це був дуже продуктивний період, чи не найкращий час для творчості. Друзі задавали одне одному теми для написання, читали свої твори у картинній галереї музею. Також Іван Чернецький та Йосип Струцюк були співавторами путівників (1969, 1971 рр.) Музеєм-садибою Косачів у Колодяжному, сприяючи його популяризації.

Але часи були непевні, особливо осінь 1965 р. У Рованцях вдома в Івана провели обшук, вилучили 10 віршів та 3 книжки гострої тематики. Для поета відкривалась пряма дорога до суду, але за нього заступився Ростислав Братунь – голова Львівської організації Спілки письменників України.

Дебютував поет збіркою «Заручини» (1969), яка побачила світ у видавництві «Каменяр». Так Іван Чернецький заручився з його величністю Словом, і визначив своє літературне кредо: до серця, до розуму, до слуху, до зору свого народу і до отчого порогу. Всі інші збірки «Довкола», «Зірниця», «Сльоза», «Переклик» в тій чи іншій мірі утверджують це кредо.

Талант Івана Чернецького багатогранний: загалом у його творчому доробку до двох десятків книжок поезії та прози, твори для дорослих, з них шість – для дітей.

Деякий час Іван Іванович працював у Луцькій міській раді, обирався депутатом міської ради першого демократичного скликання.

Іван Чернецький брав участь у створенні Волинської обласної організації Товариства книголюбів (1975 р), яку очолював протягом багатьох років. У той час, коли книга була дефіцитом, саме Товариство розповсюджувало хорошу літературу.

Тематика віршів поета різноманітна: роздуми про пережите, втілене у слові, любов до Батьківщини, любов до матері, любов до жінки, замилування красою волинського краю. Його маленькі вірші – мов спалахи думок та почуттів, які хочеться запам’ятати. Поезії Івана Чернецького були покладені на музику і звучали у виконанні Раїси Кириченко, Віктора Шпортька, Волинського народного хору, народного заслуженого ансамблю пісні і танцю України «Колос».

Іван Чернецький дуже любив писати твори для дітей. Він завжди жив літературним процесом, мав свою книгозбірню, часто гостював у бібліотеках та книгарнях, був прикладом для дорослих та молоді. Звісно, колорит спілкування важко передати, але де з’являвся Іван Чернецький, там ставало гамірно. Часом і суперечки виникали, але переважно сміх, жарти, живе слово, спогади – усе це робило розмову в товаристві цікавою та емоційною. Завжди жартував над старістю, дотепно, наче брав на кпини той вік, який був йому не відомий. Бо належав до людей, які, навіть сивіючи, не хочуть і не вміють старіти.

Іван Чернецький – член Національної спілки письменників України з 1981 року, лауреат обласної літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського (2000), літературної премії «Родина Косачів». Нагороджений Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України (2011), благодійного фонду «Рідна Волинь» за твори для дітей (2012); перший і єдиний на Волині лауреат Нобельської премії, яку отримав на VІІ Всеукраїнському фестивалі гумору, що проводився у селі Нобель на Рівненщині (2013).

24 грудня 2019 року Указом Президента Зеленського «Про призначення державних стипендій видатним діячам культури і мистецтва» Івану Чернецькому  було присвоєно пожиттєву президентську стипендію.

Разом із дружиною Іван Чернецький виховав трьох дітей, мав онуків, тішився правнуками.

В останній день січня 2020 р. відлетів у засвіти. Письменник, поет, прозаїк, перекладач, здається, волів би, аби його згадували з усмішкою. Аби про нього переповідали якісь потішні історії, адже сам їх знав… ох, дуже важко навіть уявити, скільки саме, не те що порахувати. І хотілося б колегам (і не тільки) ще не місяць і не рік слухати оповідки у виконанні Івана Чернецького, у його особливій манері… Але натомість маємо спогади. І нехай вони будуть світлими.

Анна Вернидубова

Література:

Чернецький І. І. Вечірні розмови з Сірком : гумор / І. І. Чернецький. – Луцьк : Твердиня, 2005. – 36 с.

Чернецький І. І. Двоколос : поезії / І. І. Чернецький. – Львів : Каменяр, 1980. – 79 с.

Чернецький І. І. Допишу завтра… : проза / І. І. Чернецький. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2004. – 80 с.

Чернецький І. І. Заручини : поезії / І. І. Чернецький. – Львів : Каменяр, 1969. – 36 с.

Чернецький І. І. Зелені хатинки : поезії / І. І. Чернецький. – Київ : Веселка, 1978. – 12 с.

Чернецький І. І. Зірниці : поезії / І. І. Чернецький. – Львів : Каменяр, 1985. – 70 с.

Чернецький І. І. Літа : поезії / І. І. Чернецький. – Луцьк : Надстир'я, 2005. – 241 с.

Чернецький І. І. Літа і дороги : проза / І. І. Чернецький. – Луцьк : Надстир'я, 2015. – 84 с.

Чернецький І. І. Незрозумілий цей Ілько : оповід. для дітей молодш. шк. віку / І. І. Чернецький. – Львів : Каменяр, 1989. – 30 с.

Чернецький І. І. Переклик : поезії / І. І. Чернецький. – Київ : Рад. письменник, 1988. – 86 с.

Чернецький І. І. Подарунок для Іванки : оповід. для дітей молодш. та серед. шк. віку / І. І. Чернецький. – Луцьк : Надстир’я, 2001. – 42 с.

Чернецький І. І. Подорожник : поезії / І. І. Чернецький. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2010. – 88 с.

Чернецький І. І. Сліди на снігу / І. І. Чернецький. –Луцьк : Твердиня, 2008. – 60 с.

Чернецький І. І. Сльоза : поезії / І. І. Чернецький. – Луцьк : Вежа, 1997. – 64 с

Чернецький І. І. Такої мами нема ні в кого : оповід. для дітей молод. та серед. шк. віку / І. І. Чернецький. –Луцьк : Твердиня, 2007. – 48 с.

Чернецький І. І. Читаночки / І. І. Чернецький. – Луцьк : Надстир’я, 1992. – 18 с.

Чернецький І. І. Що повіз автомобіль : вірші / І. І. Чернецький. – Луцьк : Надстир’я, 1996. – 22 с.

Чернецький І. І. Якого кольору вітер : вірші для дітей дошк. та молодш. шк. віку / І. І. Чернецький. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2011. – 28 с.

 

Кость Борисюк – відомий український художник, "волинський Ван Гог"

Кость Борисюк – яскрава особистість художнього життя Луцька. Його об’ємний творчий доробок – це вагомий внесок до скарбниці вітчизняного мистецтва. Твори художника високо оцінюють українські та зарубіжні критики. Художник неодноразово представляв Україну власними виставковими проектами в європейських галереях (Англія, Шотландія), піднімаючи на високий щабель рівень сучасної української культури.

Борисюк Костянтин Володимирович народився 13 грудня 1949 року в селі Городище Луцького району на Волині. З раннього віку виявив хист до малювання. Під час навчання у Городищенській середній школі одночасно студіював основи образотворчого мистецтва у Луцькій дитячій художній школі (клас М. Полторака, 1962–1966 р. р.). Згадуючи ці дні, художник інколи іронізує із власної наполегливості, коли малим хлопчаком самостійно долав пішки відстань у декілька кілометрів від села для того, щоб не пропустити улюблені заняття. Вже тоді питання про вибір професії навіть не поставало – вся родина знала, що Кость стане художником.

1966–1972 роки у біографії Костя Борисюка – цікавий період навчання у Львівському училищі декоративного та прикладного мистецтва імені Івана Труша на відділені художньої обробки металу (вчителі з фаху: П. Маркевич, Б. Ромащук). Львів, строкате студентське середовище, творча інтелігенція міста, викладачі-художники із неймовірним досвідом, який свого часу набули під час студіювання у Парижі, Мюнхені, Будапешті, а також львівські книгарні, театри, спільні перегляди та обговорення кінофільмів – все загалом повпливало на формування особистості зовсім молодої людини, її духовне зростання, визначення творчих пріоритетів. 1972-го року, опісля закінчення училища, Кость Борисюк повертається на Волинь. За цільовим направленням влаштовується на роботу в художньо-виробничі майстерні Художнього фонду УРСР. З успіхом виконує офіційні замовлення, робить цікаві здобутки в царині станкового малярства, провадить активну виставкову діяльність.

Творчість Костя Борисюка охоплює достоту тривалий період від початку 1970-х років аж до сьогоднішніх днів – початку ХХІ століття. Розпочавши свою діяльність на мистецькій ниві, художник пройшов чимало етапів поступу й експериментування із формою, стилістикою, виражальними засобами технік та технологій. Ним створено величезний доробок, весь обсяг якого, починаючи з ранніх і аж до найновіших,  сьогодні  характеризує спільна риса – вміння стояти осторонь будь-якої кон’юктури – незалежно чи це соцреалістичний офіціоз, пострадянська попса, або ж спекулятивність теперішніх реалій. Пошуки раннього періоду (1970-ті) були зосереджені на проблемі переосмислення реалістичної традиції з використанням модерних засобів вираження. Головні жанри цього часу – портрет, пейзаж, алегоричні композиції («Скрипка», «Автопортрет», «Портрет художника Володимира Жежеруна», «Віктор Лазарук», ін). Із 1980-х років художник експериментує в царині безпредметного малярства. Головний виражальний засіб – колір, експресія ритмів, плям, площин («Червоне вино», «Світло, що проходить крізь мене», ін.). Наприкінці 1990-х років композиції абстрактного малярства художника починають містити ознаки фігуративності, в творах домінує ліричний лейтмотив, сповнені філософських розмірковувань образи («Король і паяц», «Прогулянка з Вангогом», «Хто з нас Паяц», «Подвійний портрет», «Рожевий дощ», «Сім днів Паяца», ін.). Із середини двохтисячних років й аж до сьогодні художник працює на об’ємних за розмірами полотнах, застосовуючи комбінаторику відкритих звучних барв, уміло поєднуючи їх із прийомами актуального мистецтва.  Сюжетні лінії цього доробку пов’язані з внутрішнім світом людини, її почуттями, переживаннями та філософським осмисленням дійсності. Ці твори часто доповнюють експериментальна скульптура та інсталяції.

Віддавна Кость Борисюк активно співпрацює із Художнім музеєм. У 2002 році він взяв участь у культурно-мистецькій акції «Не хлібом єдиним»,  у 2003-му – у виставці «Щаблі до раю». Із 1990-х років Кость Борисюк виступає куратором власних виставкових проєктів («Світло, що проходить крізь мене» (1999), «Діалоги» (2008),  «Heart+Mind» («Серце+розум») в рамках святкування Міжнародного дня музеїв (Художній музей, 2019).

Сенсаційною подією в біографії Костя Борисюка став унікальний виставковий проєкт «Ritual dancing», який відбувся 2018 року в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків. Простір об’ємної зали було заповнено не тільки творами малярства різних розмірів: від стандарту мініатюр до велетенських площин, зображальний ряд яких, ніби відлунням, звучав у скульптурі, композиціях інсталяцій, конструкціях об’єктів. Кожна деталь неймовірно складної архітектури проєкту, кожен образ, найменший сантиметр колористичної поверхні було осмислено, виважено, створено з максимальною майстерністю. Тема нашої драматичної сучасності, тема людини передапокаліптичного світу з його спокусами, страхами, стражданнями, надією і безнадією тут зреалізувалась на високому мистецькому рівні. Проект “Ritual dancing” Костя Борисюка став однією із найяскравіших сторінок українського мистецтва на початку третього тисячоліття. Сьогодні художник не призупиняє свого творчого поступу, творить нове малярство, бере участь у виставках, осмислює новий проєкт.

Навроцька З. 13 листопада 75 років від дня народження К. В. Борисюка (1949) – українського художника / З. Навроцька // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2024 рік / Волин. обл. рада, Департамент культури, молоді та спорту Волинської ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, Н. Д. Хомяк ; відп. за вип.: О. Г. Важатко, Н. В. Граніч. – Луцьк, 2023. – С. 172–175 с.

Література:

Виставки 2007 : каталог. – Луцьк : Медіа, 2008. – 21 с.

Про К. В. Борисюка – с. 2, 7, 9, 10, 16, 18, 20.

24+1. Твори українських модерністів другої половини ХХ–ХХІ століття : альбом / авт. тексту З. Навроцька ; керівн. проекту Л. Корсак. – Дрогобич : КОЛО, 2016. – 112 с.

Про К. В. Борисюка – с. 34–37.

Музей сучасного українського мистецтва Корсаків / авт. тексту В. Корсак, Л. Корсак, З. Навроцька та ін. ; фото О. Більчук ; пер. з англ. Ю. Квятковський. – Луцьк, 2018. – 262 с.

Про К. В. Борисюка – с. 234, 50–51.

«Горизонталії» // Артанія. – 2013. – № 3–4. – С. 138–146.

Кажан Г. Ритуал танцю від Костя Борисюка / Г. Кажан // Волинь-нова. – 2014. – 29 лип. – С. 13.

***

Навроцька З. 13 листопада 60 років від дня народження К. В. Борисюка (1949) – українського художника / З. Навроцька // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2009 рік / Упр-ня культури і туризму Волин. ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, Е. С. Ксендзук. – Луцьк, 2008. – С. 116–118.

 

Анатолій Михайлович Силюк – відомий історик, краєзнавець, заслужений працівник культури України

16 вересня народився Анатолій Михайлович Силюк – заслужений працівник культури України.

Вітаємо іменинника та зичимо добра, міцного здоров’я на довгі роки, щастя, успіху, невичерпних сил, плідної та натхненної праці. 

 

                                 ***

Анатолій Михайлович Силюк народився 16 вересня 1958 року. в с. Уховецьк Ковельського району Волинської області в селянській сім’ї. Закінчив у 1976 році Уховецьку середню школу, відслужив строкову військову службу і навчався на історичному факультеті Луцького педінституту ім. Лесі Українки, який закінчив у 1983 році.

З 1982 року працює у Волинському краєзнавчому музеї, спочатку –  науковим, старшим науковим співробітником відділу атеїзму, з 1987 року – заступником директора з наукової роботи, а з 1991 року – директором.

За роки своєї діяльності А. Силюк зробив значний внесок у розвиток краєзнавчого руху та музейної справи на Волині. За його безпосередньою участю розроблено наукові концепції, сформовано та створено експозиції Колодяжненського літературно-меморіального музею, Музею волинської ікони, Художнього музею в Луцьку, Меморіального музею-садиби В’ячеслава Липинського у Затурцях та інших. Він – автор ряду наукових та науково-популярних публікацій з історії музейної справи та краєзнавства Волині, організатор багатьох краєзнавчих та наукових конференцій, упорядник та член редколегії наукових збірників «Минуле і сучасне Волині та Полісся», яких є 64 випуски, матеріалів конференцій “Волинський музей. Історія і сучасність” (Вип. 1–8. Луцьк, 1994–2017), “Волинська ікона. Питання історії, вивчення, дослідження та реставрації” (I–ХХIV випуски. – Луцьк, 1994–2017). Як член редакційних колегій А. Силюк бере участь у підготовці хрестоматії з історії Волині, «Календаря знаменних і пам’ятних дат Волині», “Словника краєзнавців області”, “Зводу пам’яток історії та культури” тощо. Розробив і втілив концепцію щорічного музейного видання “Волинський музейний вісник” (1–8 вип.), інтернет-сайту “Музейний простір Волині”.

Слід зауважити, що творча і наукова праця Анатолія Михайловича вирізняється ґрунтовним підходом до кожної теми. Про це свідчать публікації у тритомному виданні “Роде наш красний… Волинь у долях краян і людських документах” (Луцьк: Вежа, 1996–1999), зокрема, про Анатолія Дублянського і Андроника Лазарчука. Він також є автором історіографічних праць про В. Андріяшева і М. Теодоровича, з історії та перспектив розвитку музейної справи в краї.

Завдяки контактам А. Силюка з іншими краєзнавчими установами, співпраці з відомими діячами, митцями і краєзнавцями з різних областей України й інших держав стала можливою організація виставок Валентини Михальської з с. Хворостів Любомльського району та Марії Кравчук з с. Туличів у різних містах і регіонах України, творів волинського іконопису в Українському Домі в Києві із виданням і презентацією альбому-каталогу “Волинська ікона ХVI–XVIII ст.” (Київ: Спадщина, 1998), волинських старожитностей у музеях Варшави, Замостя, Хелма (Польща), Бреста (Білорусь) та ін. За його ініціативою в Луцьку і музеях Волині експонувалися колекції з музеїв Львова, Житомира, Тернополя, Кременця, Рівного, Острога, міст Польщі, Словакії, США та Білорусі, з приватних колекцій відомих діячів української культури Марії Приймаченко, Романа та Агнеси Сельських, Івана Труша, Олени Кульчицької та ін.

Завдяки контактам А. Силюка, фонди Волинського музею поповнились унікальними документами і пам’ятками, зокрема, з особистого архіву митрополита УАПЦ Анатолія Дублянського (Німеччина), митрополита УАПЦ Полікарпа Сікорського (Париж), гетьманівни Олени Отт-Скоропадської (Мюнхен), родини В’ячеслава Липинського з Польщі та Англії і т.п.

Значною є організаційна і координаційна діяльність А. Силюка на посаді директора Волинського краєзнавчого музею. За його участю створено і поновлено експозиції ряду музеїв, проводиться обмін виставками, місцеві краєзнавчі конференції, зокрема, у Нововолинську, Володимирі-Волинському, Маневичах, Старому Чорторийську, Четвертні, Прилісному тощо. На радіо і телебаченні Анатолій Михайлович постійно пропагує історію і  культуру Волинського краю.

В останні роки діяльності Анатолій Михайлович значну увагу відводив проведенню заходів, видавничій справі з питання популяризації життя і творчості Лесі Українки та родини Косачів. За його участю і при його сприянні проведено п’ять конференцій “Леся Українка та родина Косачів в контексті української культури” (с. Колодяжне, 1996–2016), “Олена Пчілка і Волинь” (Луцьк, 1999 і 2009) та ін., організовано всеукраїнський конкурс та виставку “Леся Українка в екслібрісі” з виданням каталогу, опубліковано каталог “Лесезнавча філокартія” та комплект із трьох книг “…Ті вічні пісні, ті єдині спадки…”, у якому представлено “Колодяженські пісні з рукописного зошита в записах Лесі Українки та Ольги Косач”.

Від часу утворення Волинського обласного товариства краєзнавців у 1989 році, а з 2009 р. – Волинської обласної організації Національної спілки краєзнавців України А. Силюк є членом Правління, заступником голови ВООНСКУ. Він був учасником ІІІ–VІ з’їздів НСКУ. Є членом правління Західноукраїнської музейної спілки, певний час був членом музейної ради Міністерства культури України.

Важливе місце в діяльності музею і його директора займає співпраця з іншими культосвітніми та науковими закладами області, а також із закордонними. Зокрема, налагоджено творчі зв’язки з музеєзнавцями і науковцями Польщі, Росії, Білорусі. Спільно з музеєм Замойських у Замості (Польща) видано шість томів “Замосцько-Волинських музейних зошитів” (2003–2010). Спільним доробкам став альбом сакрального мистецтва малих архітектурних форм “Зникаюча краса”. 

А. Силюк – лауреат Премії імені Дмитра Яворницького Національної спілки краєзнавців України (2014 р.), регіональної премії “За відродження Волині” (2001 р.), обласних премій імені Миколи Куделі та імені Вячеслава Липинського. Був визнаний людиною року у Волинській області в галузі культури. З 2008 року має звання «Заслужений працівник культури України». Нагороджений відзнакою Міністерства культури України “За багаторічну працю в галузі культури”. Є почесним краєзнавцем України.

Сьогодні А. Силюк продовжує свою діяльність намагаючись вдосконалювати музейний простір Волині

Бондаренко Г. 16 вересня 60 років від дня народження А. М. Силюка (1958) – історика, краєзнавця, директора Волинського краєзнавчого музею, заслуженого працівника культури України / Г. Бондаренко // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2018 рік / упр. культури Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Запоріжжя, 2017. –  С. 191–201.

 

Література:

Волинська  ікона: дослідження та реставрація : матеріали ХХI міжнар. наук. конф., м. Луцьк, 16–17 жов. 2014 р. Вип. 21 / ред. А. Силюк. – Луцьк : Волин. краєзн. музей, 2014. – 352 с.

Волинська  ікона: дослідження та реставрація : матеріали ХХIII міжнар. наук. конф., м. Луцьк, 19–20 жовт. 2016 р. Вип. 23 / ред. А. Силюк. – Луцьк : Волин. краєзн. музей, 2016. – 243 с.

Волинський музейний вісник. Вип. 1 : Законодавчі та нормативні засади діяльності музейних закладів / ред. А. Силюк. –  Луцьк : Волин. краєзн. музей,  2010. – 350 с.

Волинський музейний вісник. Вип. 2 / ред. А. Силюк. – Луцьк : Волин. краєзн. музей, 2010. – 215 с.

Волинський музейний вісник. Вип. 3  / ред. А. Силюк. – Луцьк : Волин. краєзн. музей, 2011. – 260 с.

Волинський музейний вісник. Вип. 4 : музеї у дослідженні та збереженні пам'яток культурної спадщини західноукраїнських етнічних земель. / ред. А. Силюк. – Луцьк : Волин. краєзн. музей, 2012. – 280 с.

Данило Братковський – поет і громадянин : матеріали наук.-краєзн. конф., приуроч. 300-й річниці страти Данила Братковського м. Луцьк, 22–23 листоп. 2002 р. 24 / ред. А. Силюк і [ін.]. – Луцьк : Волин. краєзн. музей, 2002. – 158 с.

Минуле і сучасне Волині й Полісся: роде наш красний : матеріали Третьої Волинської обл. наук.-етнограф. конф., 14–15 черв. 2007 р. / ред. А. Силюк і [ін.]. – Луцьк : Волин. краєзн. музей, 2007. – Вип. 24. – 288 с.

Минуле і сучасне Волині та Полісся. Християнство в історії і культурі Володимир-Волинського та Волині : матеріали XLVII Всеукр. наук. іст.-краєзн. конф., присвяч. 1025-й річниці Хрещення Київської Русі та першої писемної згадки про м. Володимир-Волинський, м. Луцьк – м. Володимир-Волинський, 19–20 черв. 2013 р. / ред. А. Силюк. – Луцьк : Волин. старожитності, 2013. – 330 с.

 

***

Ікона Холмської Богородиці : дослідження та матеріали  / відпов. за вип. А. Силюк. – Луцьк : Волин. краєзн. музей, 2010. – 235 с.

Лесезнавча філокартія : каталог із коментарем / відпов. за вип.: А. Силюк, Н. Сташенко. – Луцьк : Надстир'я, 2005. – 72 с.

Минуле і сучасне Волині та Полісся. Леся Українка і родина Косачів в історії та культурі України та Волині : матеріали VIII Всеукр. наук.-практ. конф., присвяч. 145-річю від дня народж. Лесі Українки, с. Колодяжне на Волині, 24–25 лют. 2016 р. Вип. 57 / відпов. за вип.: В. М. Комзюк, А. Силюк. – Луцьк : Волин. краєзн. музей, 2016.– 288 с.

Минуле і сучасне Волині та Полісся. Ратнівщина в історії України і Волині : матеріали XLII Всеукр. наук. іст.-краєзн. конф., приуроч. 70-річчю Кортеліської трагедії 1942 р., смт. Ратно – с. Кортеліси, 20 верес. 2012 р. Вип. 42. / ред. В. Сікачова ; відпов. за вип.: А. Силюк, М. Михалевич. – Луцьк : Волин. старожитності, 2012. – 393 с.

Минуле і сучасне Волині та Полісся. Бібліотеки – осередки культури, освіти, науки: шлях довжиною у 75 років : матеріали LIV Волин. наук. іст.-краєзн. конф., присвяч 75-річчю від дня заснування Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки, 28 трав. 2015 р.  Вип. 54. / відпов. за вип.: А. М. Силюк, Л. А. Стасюк.  – Луцьк : б. в., 2015. –  180 с.

Минуле і сучасне Волині та Полісся. Сереховичі та Старовижівщина у світовій  та українській історії : матеріали LIII Всеукр. іст.-краєзн. наук. конф., присвяч. 24-й річниці Незалежності України, 20 трав. 2015 р., смт. Стара Вижівка – Сереховичі. Вип. 53. / ред., відпов. за вип.: А. Бондарчук, А. Силюк. – Луцьк : б. в., 2015. – 529 с.

I Волинські обласні краєзнавчі читання, присвячені пам'яті Григорія Гуртового : матеріали I Волин. обл. краєзн. читань, присвяч. 90-річчю від дня народж. Григорія Гуртового, смт. Торчин, 26 груд. 2014 р. / відпов. за вип. А. Силюк ; ред. О. Трофімчук. – Луцьк : б. в., 2014. – 338 с.

 

***

Бондаренко Геннадій Васильович: сторінки життя і діяльності : біобібліогр. покажч. / упоряд.: А. М. Силюк,  С. В. Яцечко. – Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2011. – 152 с.

Волинський музейний вісник. Вип. 6 / упоряд. А. Силюк. – Луцьк : Волин. краєзн. музей, 2014.– 362 с.

 Волинський музейний вісник. Вип. 7 / упоряд. А. Силюк. – Луцьк : Волин. краєзн.  музей, 2015. – 552 с.

Волинський музейний вісник. Вип. 8 / упоряд. А. Силюк. – Луцьк : Волин. краєзн. музей, 2016.– 416 с.

Минуле і сучасне Волині та Полісся. Волинське Полісся та Маневиччина в європейській та українській історії : матеріали XXXVIII Міжнар. наук. іст.-краєзн. конф., присвяч. 20-річчю Незалежності України, смт. Маневичі, 13–14 трав. 2011 р. / уклад. А. Силюк. – Луцьк : Волин. краєзн. музей, 2011. – 314 с.

Минуле і сучасне Волині та Полісся. Локачинський район і Затурці в історії України та Волині : матеріали XLVI Всеукр. наук. іст.-краєзн. конф., присвяч. 22-й річниці Незалежності України та 510-ій річниці першої писемної згадки про Затурці – малу батьківщину В'ячеслава Липинського, с. Затурці, 14 черв. 2013 р. / уклад. А. Силюк. – Луцьк : Волин. старожитності, 2013. – 202 с.

Минуле і сучасне Волині та Полісся. Волинь у 1941 році: люди, події, факти. Сторінки історії Іваничівщини : матеріали ХХХІХ Всеукр. наук. іст.-краєзн. конф., смт. Іваничі, 22 черв. 2011 р. / упоряд. А. Силюк. – Луцьк, 2011. –  362 с.

Минуле і сучасне Волині та Полісся. Голодомор в Україні 1946–1947 років: причини, перебіг, наслідки. Західна України в контексті голодомору : матеріали Всеукр. наук. конф. приуроч. 70-річчю трагедії укр. народу – голодомору 1946–1947 років, м. Луцьк, 25–26 листоп. 2016 р. / упоряд.: А. Бондарчук, А. Силюк. – Луцьк : Волин. краєзн. музей, 2016. – 200 с.

Минуле і сучасне Волині та Полісся. З історії національних меншин на Волині : матеріали Міжнар. наук. іст.-краєзн. конф. "Минуле і сучасне єврейської громади на Волині", 20–21 серп. 2013 р., смт. Маневичі та Міжнар. наук. конф. "Польська культура в контексті волинського тексту", 3–4 квіт. 2014 р. / упоряд. А. Силюк. – Луцьк : б. в., 2014. – 296 с.

 Минуле і сучасне Волині та Полісся: Ковель і Ковельщина в історії України та Волині : матеріали 50 Всеукр. наук. іст.-конф. присвяч. 22-й річниці Незалежності України і 495-річчю надання Ковелю  Магдебурзького права. м. Ковель, 12–13 груд. 2013 р. / упоряд. А. Силюк. – Ковель : Ковел. міськ. друк., 2013. – 603 с.

Минуле і сучасне Волині та Полісся. Місто Володимир-Волинський та Побужжя у світовій та українській історії. Успенський собор в історії міста Володимир-Волинського та України : матеріали 54 Всеукр. наук. іст.-краєзн. конф., присвяч. 1000-річчю пам'яті київ. князя Володимира Великого та 860-й річниці початку будівництва Успенського собору, 23 жовт. 2015 р., м. Володимир-Влинський / упоряд.: А. Силюк, В. Пикалюк. – Луцьк : Волин. краєзн. музей, 2015. – 412 с.

Минуле і сучасне Волині та Полісся. Модест Левицький в історії України і Волині та проблеми формування інтелектуальної еліти : матеріали Всеукр. наук. істор.-краєзн. конф., присвяч. 150-річчю від дня народж. відом. укр. письменника, педагога, держ. і громад. діяча Модеста Левицького, м. Луцьк, 15–16 груд. 2016 р. / упоряд. А. Силюк. – Луцьк : Волин. краєзн. музей, 2016. –  212 с.

Минуле і сучасне Волині та Полісся. Старовижівщина та її населені пункти в історії України та Волині : матеріали XXXХ Всеукр. наук. іст.-краєзн. конф., присвяч. 20-й річниці Незалежності України / упоряд. А. Силюк,  В.І. Недзельський. – Луцьк : Вид-во Гадяк Ж. В., 2011. – 384 с.

Минуле і сучасне Волині та Полісся. Україна та Волинь у наполеонівських війнах : матеріали XLI Міжнар.  іст.-краєзн. конф., присвяч. 200-річчю війни 1812 р., 11–12 трав. 2012 р., м. Луцьк / упоряд.: А. Силюк, О. Златогорський. – Луцьк : Волин. старожитності, 2012. – 298 с.

Українка Леся. Слово, моя ти єдиная зброє... / Леся Українка ; упоряд.: В. Комзюк, Н. Пушкар, А. Силюк. – Луцьк : Вежа-Друк, 2016. – 292 с.

 

***

Силюк А. Звіт про роботу Волинського краєзнавчого музею у 2015 році / А. Силюк // Волинський музейний вісник / упоряд. А. Силюк. – Луцьк, 2016. – Вип. 6. – С. 322–346.

Силюк А.  25 серпня 75 років від дня народження М. Г. Жулинського (1940) – українського літературознавця і громадсько-політичного діяча / А. Силюк // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2015 рік / Упр. культури і туризму Волин. ОДА, Волин. краєзнав. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки. – Луцьк, 2014. – С. 121–128.

Силюк А.  19 квітня 75 років від дня народження Б. В. Колоска (1940) – українського архітектора, пам’яткознавця / А. Силюк // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2015 рік / Упр. культури і туризму Волин. ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки. – Луцьк, 2014. – С. 56–62.

Силюк А. Григорій Охріменко – відомий український археолог, краєзнавець, дослідник прадавньої історії Волині / А. Силюк // Волинський музейний вісник / ред. А. Силюк. – Луцьк, 2010. – Вип. 2. – С. 204–205.

Силюк А.  15 серпня 50 років від дня народження В. М. Михальської (1964) – української художниці / А. Силюк // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2014 рік / Упр. культури і туризму Волин. ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки. – Луцьк, 2013. – С. 125–129.

Силюк А.  19 січня 70 років від дня народження Г. В. Бондаренка (1946) – українського історика, педагога, краєзнавця / А. Силюк // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2016 рік / Упр. культури і туризму Волин. ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки. – Луцьк, 2015. – С. 29–35.

 Силюк А. М.  Роль музеїв у туристично-краєзнавчій інфраструктурі міста Луцька / А. М.  Силюк // Стан та перспективи інноваційно-інвестиційного розвитку міста Луцька : наук.-практ. конф. – Луцьк, 2012. – С.  335–339.

Силюк А.  160 років від дня народження М. І. Теодоровича (1856–30-ті рр. XX ст.) – історика, краєзнавця, церковного діяча / А. Силюк // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2016 рік / Упр. культури і туризму Волин. ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки. – Луцьк, 2015. – С. 337–343.

Силюк А.  7 вересня 70 років від дня народження О. В. Огородніка (1947) – українського композитора, директора-художнього керівника заслуженого народного ансамблю пісні і танцю України «Колос», народного артиста України / А. Силюк // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2017 рік / Упр. культури і туризму Волин. ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки. – Луцьк, 2016. – С. 158–160.

Силюк А. Свідчать музейні експонати / А. Силюк // Діалог. – 2013. – 11 лип. – С. 1.

 

Михайло Михайлович Кучинко – педагог, учений, краєзнавець

 

Кучинко Михайло Михайлович – народився 1 вересня 1939 р. в с. Горонда Мукачівського району Закарпатської області. Впродовж 1961–1966 рр. навчався на історичному факультеті Ужгородського державного університету. З 1968 по 1971 рр. був аспірантом відділу археології Інституту суспільних наук (нині Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича) НАН України у Львові. В 1972 р. успішно захистив під керівництвом відомого вченого, професора М. Ю.  Смішка кандидатську дисертацію на тему „Населення басейнів Західного Бугу і Сяну ІХ–ХІІІ ст.”, і отримав диплом кандидата історичних наук за спеціальністю „Археологія – 07.00.04”. Після аспірантури був направлений на роботу до Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки. Працюючи, там на посадах старшого викладача, доцента, професора, завідувача кафедри, займається викладацькою і науковою роботою. У 1999 р. захистив докторську дисертацію на тему „Волинська земля в Х – першій половині ХІV ст.”. В ній було розглянуто та науково проаналізовано понад 800 археологічних пам’яток: міст, городищ, селищ, могильників і скарбів.

М. Кучинко є активним краєзнавцем, членом Волинської організації Національної спілки краєзнавців України та Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. Він брав участь у більшості краєзнавчих конференцій «Минуле і сучасне Волині та Полісся» і за межами Волині та України. Його наукові праці продовжують кращі традиції вітчизняних археологів, які досліджували край і, зокрема, волинян Я. Фітцке, О. Цинкаловського. Зокрема, лише за останні п’ять років він видав їх понад 30. Серед публікацій вченого є кілька посібників, монографій, статей про археологію та історію Волино-Поліського краю. Крім авторських, кілька книг видані у співавторстві.

Президія Волинської обласної організації Національної спілки краєзнавців України розглянула особистий внесок М. Кучинка у дослідження, вивчення та популяризацію історії та культури рідного краю і представила доктора історичних наук, професора Михайла Михайловича Кучинка на здобуття обласної державної премії імені Олександра Цинкаловського, яку він одержав у 2009 р. Як вчений і краєзнавець він часто виступає на радіо і телебаченні з питань дослідження та охорони пам’яток археології, є автором багатьох статей у пресі.

М. Кучинко за роки своєї діяльності створив на Волині археологічну школу, завдяки якій відбувається подальший процес археологічного дослідження краю. Багато експонатів та археологічних матеріалів було передано Волинському краєзнавчому музеєві. Він є автором Музею археології Волинської області, який діє при Східноєвропейському національному університеті ім. Лесі Українки і є одним з найкращих музеїв серед вищих навчальних закладів України з статусом «зразкового».

Бондаренко Г. 1 вересня 75 років від дня народження М. М. Кучинка (1939) –  українського вченого-археолога і педагога / Г. Бондаренко // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2014 рік / упр. культури Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд. Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк, 2013. – С. 137–142.

 

Література:

Баюк В. Волинська школа археології: історія та сучасний стан / В. Баюк // Літопис Волині : всеукр. наук. часопис / ред. І. Я. Коцан. – Луцьк, 2011. – Ч. 10. – С. 70–73.

Броніцький А. Співпраця польських і українських археологів, на прикладі досліджень на  території ранньосередньовічного городища в Зимне біля Володимира-Волинського (Україна). Роль Хелмського музею в інтеграції середовища / А. Броніцький // Замосцько-Волинські музейні зошити : матеріали наук. конф. / ред. П. Кондрацюк. – Замосць, 2006/2007. – Т. IV. – С. 281–289.

Гуменюк Н. П. Скарби професора Кучинка / Н. П. Гуменюк // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки. – Луцьк, 2009. – № 13 : історичні науки. – С. 8–11.

Мазурик Ю. Дослідження українських та польських археологів на території Волині та  їх роль у формуванні колекцій музеів краю / Ю. Мазурик // Замосцько-Волинські музейні зошити : матеріали наукової конференції / ред. П. Кондрацюк. – Замосць, 2006/2007. – Т. IV. – С. 269–280.

Мазурик Ю. Дослідники археологічних пам’яток Волині та їх археологічні колекції у фондах Волинського краєзнавчого музею / Ю. Мазурик // Нариси культури давньої Волині / за ред. Г. В. Охріменка. – Луцьк, 2006. – С. 40–51.

Про М. Кучинка – с. 44–45.

Мазурик Ю. Дослідники археологічних пам’яток Волині та їх археологічні колекції у фондах Волинського краєзнавчого музею / Ю. Мазурик // Волинський музей: історія і сучасність : матеріали ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф., присвяч. 75-річчю Волин. краєзн. музею та 55-річчю Колодяжнен. літ.-мемор. музею Лесі Українки. – Луцьк, 2004. – С. 155–160.

Про М. Кучинка – с. 157.

Петрович В. Михайло Михайлович Кучинко – педагог, учений, краєзнавець / В. Петрович // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки. – Луцьк, 2009. – № 13 : історичні науки. – С. 6–8.

Яцечко Т. Професор Кучинко Михайло Михайлович. Бібліографічний покажчик / Т. Яцечко // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки. – Луцьк, 2009. – № 13 : історичні науки. – С. 11–22.

* * *

Бондаренко Г. Кучинко Михайло Михайлович / Г. Бондаренко, А. Силюк // Краєзнавці України : (сучас. дослід. рідн. краю) : довід. – К.; Кам’янець-Подільський, 2003. – Т. 1. – С. 117.

Кучинко Михайло Михайлович // Волинський державний університет імені Лесі Українки : 65 років. – Луцьк, 2005. – С. 403.